Дисциплінарний захист суддів

Захист суддів у дисциплінарних провадженнях.

Дисциплінарне провадження щодо судді не має осі, за якою читається кримінальний процес: немає ні підозри, ні запобіжного заходу, ні вироку. Конструкція інша — підстава, наслідок, межа оскарження. Порад про поведінку у провадженні немає: читач цієї сторінки знає процедуру зсередини. Норми названі як орієнтир; їх перевіряє адвокат.

Підстава

Провадження розпочинається за дисциплінарною скаргою або з ініціативи органу, який його здійснює (ст. 107 Закону «Про судоустрій і статус суддів»); здійснюють його дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (ст. 108 того самого Закону; ст. 131 Конституції). Перелік підстав — ст. 106 Закону: від порушень процесуального права під час здійснення правосуддя до правил суддівської етики й декларування. Формулювання, під яке підводять поведінку, задає предмет перевірки — а з ним і те, який матеріал доречний.

Скасоване рішення і відповідальність судді Це питання врегульоване окремо, у тій самій ст. 106, разом із винятками. Межа виходить на перший план, коли скарга походить від органу, який був учасником або ініціатором проваджень, що розглядав суддя.

Скарга ще не є справою Між нею і розглядом — попередня перевірка та рішення про відкриття справи; перевірку проводить дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя. Скаржник не сторонній: закон дає йому власні процесуальні можливості, зокрема щодо оскарження, — тому провадження за скаргою органу може тривати і після рішення на користь судді.

Наслідок

Види стягнень Перелічені у ст. 109 Закону: від попередження до подання про звільнення з посади. У тій самій статті названо те, що враховується при обранні стягнення — характер проступку, наслідки, ступінь вини, наявність інших стягнень — і принцип пропорційності. Саме ця частина статті, а не перелік видів, задає предмет змагання. Підстава звільнення судді сформульована окремо: не в переліку стягнень, а в Конституції (ст. 126).

Відсторонення — не стягнення Тимчасове відсторонення судді у зв’язку з кримінальним провадженням — окремий інститут, як і згода Вищої ради правосуддя на затримання судді або тримання його під вартою (ст. 126 Конституції). Два шляхи можуть іти паралельно; ст. 61 Конституції — про заборону двічі притягувати до відповідальності одного виду за одне правопорушення.

Межа оскарження

Всередині системи і в суді Рішення у дисциплінарній справі оскаржується у порядку, встановленому законом (ст. 111 Закону); розгляд скарги врегульований Законом «Про Вищу раду правосуддя». Далі — суд: оскарження актів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів має особливості за ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства (ст. 55 Конституції). Справу розглядає Верховний Суд, перегляд — Велика Палата Верховного Суду; межі перегляду встановлює процесуальний закон, і вони не збігаються з розглядом дисциплінарної справи по суті. Закон окремо визначає підстави скасування такого рішення судом; цей перелік і є конструкцією судового рівня — він задає, які доводи мають тут адресата.

Європейський суд з прав людини Звернення можливе після вичерпання національних засобів юридичного захисту і в межах строку від остаточного національного рішення (ст. 35 Конвенції); тривалість строку змінювалася. Ставляться питання за статтями 6, 8, 10, 13 Конвенції; чи охоплюється професійний спір статтею 8, Суд вирішує окремо — цьому присвячене рішення у справі Denisov v. Ukraine. Додатковою інстанцією Суд не є: справ по суті не переглядає і національних рішень не скасовує. Найвідоміше рішення проти України — Oleksandr Volkov v. Ukraine; інституційна рамка відтоді змінювалася, і що з нього важить сьогодні — питання до адвоката.

Що вирішує конструкція, а не сила доводу

Предмет кожного рівня свій Дисциплінарна палата, Вища рада правосуддя, суд і Європейський суд вирішують різні питання; довід, не заявлений там, де він є предметом, далі йде вужчим шляхом; строк кожного рівня рахують окремо від змісту доводів.

Процедура і публічна площина не заміняють одна одну Це різні площини (ст. 34 Конституції, ст. 10 Конвенції): справа вирішується у процедурі та за матеріалами. Повідомлення судді про втручання в його діяльність (ст. 48 Закону) — теж самостійна процедура, а не спосіб захисту в справі.

Результат дисциплінарної справи визначає орган, який її розглядає, а результат оскарження — суд. Жоден захисник їх не гарантує.

Що робить об’єднання у цьому напрямі

Дисциплінарний захист суддів — окремий напрям практики об’єднання: дванадцять проваджень у Вищій раді правосуддя.

Імена суддів і обставини проваджень тут не називаються — і не називатимуться. Дисциплінарна справа судді стосується його професійного життя, а адвокат, який переказує її на своєму сайті, наступної такої справи не отримує.

Тому нижче — не перелік справ, а те, чим ці провадження закінчувалися процесуально:

• відмова Дисциплінарної палати у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності за скаргою Національного антикорупційного бюро, залишена без змін після оскарження Бюро;
• скасування Вищою радою правосуддя рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та відмова у такому притягненні.

Результат кожного провадження визначає Вища рада правосуддя.