2.5
Санкційні провадження
Підстави застосування, наслідки для активів, оскарження.
напряму
Санкції в Україні починаються однаково: рішення Ради національної безпеки і оборони, введене в дію указом Президента. Далі шляхи розходяться, і їх два — з різними позивачами, різними судами і різним предметом спору.
- Перший шлях веде держава: Міністерство юстиції подає позов про стягнення активів у дохід держави, розглядає його Вищий антикорупційний суд (ст. 283-1 Кодексу адміністративного судочинства).
- Другий шлях веде особа: позов про оскарження самого указу Президента. Такі справи розглядає Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п’яти суддів (ч. 2 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства), а переглядає в апеляційному порядку Велика Палата Верховного Суду (ч. 5 тієї самої статті).
Це не дві інстанції одного провадження, а два окремі провадження. Результат в одному не є результатом в іншому, і строки в них рахують окремо.
Сторінка описує процедуру та її межі й не оцінює санкційної політики. Норми — орієнтир; їх перевіряє адвокат.
Підстава
Указ Президента — спільний початок Види санкцій — перелік ст. 4 Закону «Про санкції»; порядок застосування, скасування і внесення змін — ст. 5 того самого Закону. Рішення ухвалює Рада національної безпеки і оборони (ст. 107 Конституції; Закон «Про Раду національної безпеки і оборони України»). Значення має не слово «санкції», а те, які пункти переліку застосовані і на який строк: обсяг обмеження виводиться з виду санкції, а не з факту застосування. Межі обмеження прав — ст. 64 Конституції, Закон «Про правовий режим воєнного стану».
Стягнення активів — позов держави Позов подає Міністерство юстиції України; розглядає Вищий антикорупційний суд (Закон «Про Вищий антикорупційний суд») у порядку ст. 283-1 Кодексу адміністративного судочинства. Конфіскація за рішенням суду і протиправне позбавлення власності розмежовані ст. 41 Конституції.
Наслідок · три різні предмети
Обмеження для особи Наслідок розпадається на три питання з різними адресатами. Перше: до особи застосовують кілька видів санкцій водночас, кожен має власний обсяг із переліку ст. 4, а строк зазначається в акті. Частина видів адресована не особі, а тим, хто їх виконує, — банку, реєстратору, органу влади.
Режим активів Блокування активів, арешт майна у кримінальному провадженні і стягнення в дохід держави — три різні інститути з різними порядками і наслідками. Блокування Закон описує як тимчасове обмеження права користуватися і розпоряджатися майном; право власності зберігається. Стягнення — перехід права власності, і ухвалює його суд.
Становище контрагента Особа, яка сама не в переліку, має власні питання: чи виконувати зобов’язання, що з уже отриманим. Долю договору закон розглядає окремо: припинення зобов’язання неможливістю виконання (ст. 607 Цивільного кодексу), зміна або розірвання договору через істотну зміну обставин (ст. 652 того самого Кодексу). Інтереси контрагента й особи під санкцією не збігаються: це різні правові позиції.
Межа оскарження
Оскарження указу — позов особи Позивач — особа, щодо якої указ ухвалено. Досудового оскарження закон окремо не передбачає: Закон «Про адміністративну процедуру» містить винятки для сфери національної безпеки. Суд — ст. 55 Конституції, порядок — ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства: перша інстанція Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п’яти суддів (ч. 2), апеляційна — Велика Палата Верховного Суду (ч. 5). Касаційного перегляду тут немає: обидві інстанції — Верховний Суд.
Поряд із судом існує позасудовий шлях, і він не є оскарженням. Скасування або зміна санкції йде тим самим порядком, яким її застосовано (ст. 5 Закону «Про санкції»), а звернення до Кабінету Міністрів України проходить через дорадчу Міжвідомчу робочу групу з питань реалізації державної санкційної політики (постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2022 року № 967). Різниця принципова: суд перевіряє законність указу, Міжвідомча робоча група законності не перевіряє.
Стягнення активів — позов держави Позивач — Міністерство юстиції; предмет — перехід права власності на активи до держави. Рішення Вищого антикорупційного суду переглядає його Апеляційна палата; межі перегляду встановлює процесуальний закон. Далі — Європейський суд з прав людини (окремий напрям).
Що вирішує конструкція
Чотири різні дати Дата рішення, дата указу, дата, з якої обмеження діє, і дата, з якої його виконує третя особа, — не одне й те саме. Закінчення строку і скасування санкції — різні події.
Режимів кілька Українські санкції, обмежувальні заходи Європейського Союзу, санкції Сполучених Штатів і Сполученого Королівства — різні переліки з різними підставами і наслідками: особа може бути в одному і не бути в іншому. Іноземне право тут не розбирається.
Процедура і публічна площина Публічна дискусія про санкційну політику і процедура у справі — різні площини; сторінка описує другу. Там, де є інституційний тиск і публічний контекст, — напрям «Захист у політичних процесах». Відповідальність за недотримання обмежень має власне регулювання і тут не розглядається.
Результат визначає орган, який ухвалює рішення, і суд.