ст. 271 КПК
ред. 2026
Провокація злочину
Провокація — це не оцінка поведінки правоохоронців і не докір. Це підстава визнати докази недопустимими. Якщо злочину не було б без втручання держави, здобуте таким втручанням не може лежати в основі обвинувального вироку.
ч. 3 ст. 271
Де межа проходить у законі
Заборона сформульована прямо. Частина 3 статті 271 КПК:
Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Норма стоїть у главі про негласні слідчі (розшукові) дії і стосується контролю за вчиненням злочину — контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину.
п. 1 ч. 7 ст. 271
Хто має доводити
Не сторона захисту. Пункт 1 частини 7 статті 271 КПК зобов’язує прокурора у рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину:
викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину
Тобто відсутність провокації — це те, що обвинувачення описує наперед і доводить потім. Заява захисту про провокацію не потребує доведення нею ж; вона потребує спростування прокуратурою. Мовчання на таку заяву спростуванням не є.
практика ВС
Що перевіряє суд
Верховний Суд, застосовуючи статтю 271 КПК, спирається на критерії Європейського суду з прав людини. Їх три групи.
- Активність держави
Чи виявляли правоохоронні органи ініціативу в контактах з особою. Чи були повторні пропозиції попри початкову відмову. Чи були наполегливі нагадування. Чи підвищувалася ціна вище середньої.
- Причинність
Чи був би злочин скоєний без втручання правоохоронних органів.
- Підстава заходу
Чи були в органів об’єктивні дані про те, що особа вже втягнута у злочинну діяльність, і чи була ймовірність вчинення нею злочину суттєвою — чи захід почався на порожньому місці.
Загальна рамка, у якій ці критерії читаються, називається принципом пасивного розслідування: держава має спостерігати за злочинною діяльністю, а не творити її.
Критерії сформульовані Європейським судом з прав людини у справах «Баннікова проти Росії» (заява № 18757/06, рішення від 4 листопада 2010 року) і «Веселов та інші проти Росії» (заяви № 23200/10, 24009/07 і 556/10, рішення від 2 жовтня 2012 року).
недопустимість
Наслідок
Докази, здобуті внаслідок провокації, є недопустимими і не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Це не пом’якшення і не привід для меншого покарання — це виключення матеріалу з розгляду.
Наслідок рідко буває точковим. Матеріали контролю за вчиненням злочину зазвичай пов’язані між собою: протоколи, записи, показання учасника заходу, речі, вилучені за його результатами. Коли виключається джерело, разом із ним іде й похідне. Що саме випадає — питання не загального правила, а конкретних матеріалів.
розбору
Чого ця сторінка не робить
Не каже, чи була провокація у вашому випадку. Це встановлює суд, і встановлює по матеріалах: за якою ухвалою проводився захід, що в ньому написано про підстави, хто виявив ініціативу, що передувало першому контакту. Такий розбір робиться за документами, а не за переказом.
Що почитати далі
- Провокація — це стаття про негласні слідчі дії. Загальний порядок і межі — цифрові докази та НСРД
- Порядок дій у конкретний момент — кримінальний захист